Проскурівські школи


Перечитавши публікації з історії Проскурова, що вміщені у “Словнику географічному королівства Польського та інших країв слов’янських” (Варшава, 1888 р.), “Енциклопедичному словнику” Брокгауза і Єфрона (Лейпциг, С.-Петербург, 1898 р.) та “Праці Подільського єпархіального історико-статистичного комітету” під редакцією Юхима Сіцинського (Кам’янець-Подільський, 1901 р.), я знайшов лише такі відомості про освітні заклади старого Проскурова: “З погляду освіти знаходиться двокласна школа міська у Проскурові та шкілки сільські при волостях” (джерело 1); 2-класне міське училище з підготовчим класом і жіночим відділенням, єврейське початкове, двокласне парафіяльне й 2 початкові школи” (джерело 2); “В Проскурові є церковнопарафіяльна школа з двома відділеннями – чоловічим і жіночим та школа грамоти в с.Заріччі. Окрім того в місті є міське двокласне училище Міністерства народної освіти – чоловіче і жіноче, відкрите 20 жовтня 1869 р., та двокласне початкове єврейське училище МНО” (джерело 3).

Отакі скупі відомості подано в цих солідних виданнях.

Але у рідкісному польськомовному виданні “Освіта на давніх кресах 1795-1832 рр.” з візити Мацієвського, директора Вінницького, відбутої 1820 року, довідуємося, що шкілок налічується 44, а дітви, що в них навчається 881; найчисленніші заклади знайшов візитатор у Барі (98 учнів), у Вінниці і Проскурові (по 80), в Меджибожі (68 учнів), найменше… Окрім того існувала школа повітова у Меджибожі, розрахована на повіти Летичівський і Проскурівський. Про цю школу автор публікації Dr. Antoni J (Ролле – авт.) пише: “Школа повітова у Меджибожі відкрита 10 жовтня 1819 року, заснована коштом князя Адама Чарторийського, власника містечка, котрий на потреби школи віддав замок гетьманів Синявських. В дитинці його фундатор збудував приміщення для 150 учнів, які отримували за дуже малу плату цілком пристойне утримання. Князь забезпечив школу постійним доходом з землі і торгових складів, заклав бібліотеку і поклав початок скромному музеєві. У закладі було чотири класи з сімома вчителями, окрім програмою охоплених, викладався рисунок, сільська архітектура та агрономія. Князь-куратор прагнув школу ту згодом перетворити на школу рільничу, метою її було освічувати кметів (селян – авт.) і здібних офіціалістів (дітей службовців – авт.). Існувала 12 років, мала по 200 і 250 учнів. 1832 року ключ меджибожзький складався з містечка і 41 села, разом 11256 господарств, був конфіскований, уряд запровадив тут поселення військове, замок Синявських за великі гроші (понад 2 мільйони золотих) перероблено на палац цісарський (імператорський – авт.)”.

Валентин Бендюг